Протягом одинадцяти сезонів заслужений тренер СРСР Борис Нестерович Вдовиченко очолював київську баскетбольну команду вищої ліги "Будівельник". І які ж то були роки? Чудові. Це - без усякого перебільшення. М'який, добрий за натурою, Борис Нестерович зміг створити в колективі творчий, доброзичливий мікроклімат. Тричі київські "гулівери" ставали <віце-чемпіонами Радянського Союзу, виборюючи срібні медалі, чотири рази вони удостоювалися бронзових нагород. А збірна України, яку тренував Борис Вдовиченко (команда комплектувалася тоді на базі "Будівельника"), 1979 року на Спартакіаді народів СРСР була третьою, а через чотири роки український баскетбольний колектив "а подібних змаганнях став чемпіоном.

Опановували спортивну науку під керівництвам Б. Вдовиченка видатні зірки радянського і світового баскетболу Володимир Ткаченко, Олександр Білостінний. Сімнадцятирічним з'явився в "Будівельнику" нині олімпійський чемпіон і гравець клубу :НБА (США) "Атланта хоукс" Олександр Волков. Юний талант тоді дістав велику підтримку педагога, вчився у нього, прогресував.

Мабуть, ні в кого не викликає сумніву висока кваліфікація Вдовиченка та його авторитет у баскетбольному світі. У нього колосальний досвід, який Борис Нестерович залюбки Передає вихованцям школи "Будівельника". Вдовиченко - старший тренер цього закладу

Ми сидимо з ним на лавці в залі спорткомплексу "Авангард", де саме проходить міжнародний турнір юнаків, присвячений 80-річчю патріарха українського баскетболу, заслуженого тренера СРСР Володимира Олексійовича Шаблинського. Сам ювіляр у той момент керував діями команди, де грали хлопці 1973 року народження.

- Дивись, - звертається до мене Борис Нестерович, - дідусь наче помолодшав, поринувши у вир баскетбольних пристрастей. А здається ще недавно я сам проходив школу Шаблинського. Тепер разом готуємо зміну "Будівельникові". І от цікавий турнір проводимо в нашому домі. До речі, до Києва завітали колективи з Душанбе, Москви, Харкова, Куйбишева, Ашхабада, а ще й команда з штату Небраска (США), з якою встановили дружні контакти. Наші хлопчики нещодавно побували за океаном. А це вже приймають друзів з візитом-відповіддю.

- Борисе Нестеровичу, скажіть, будь ласка, які ж умови для занять у вихованців закладу, який ви очолюєте?

- Для школи створено відмінні умови. До наших послуг великий зал, роздягальні, душові, басейн, сауна, тренажерний зал. Ще орендуємо й кілька залів у середніх школах у різних районах Києва. Наша тренерська команда складається з дев'яти чоловік. Кожен веде одну-дві групи, серед яких два спецкласи.

- А чи користується школа "Будівельника" авторитетом на всесоюзній арені?

- Річ у тіш, що ми зараз відійшли від старих догм. Раніше як було? Заохочувалося лише здобуття будь-якими правдами і неправдами очок та медалей. Нині підхід до справи зовсім інший. Ми більше працюємо з хлопчиками індивідуально. Адже головна мета закладу - підготувати якомога більше гравців, які могли б виступати на рівні майстрів.

- Отже, в майбутньому можна розраховувати на те, що "Будівельник" складатиметься здебільшого з місцевих вихованців?

- У всякому разі, ми прагнемо до цього. Та й рівень матеріально - технічної бази школи, повторюю, вселяє надію в наші серця. Втім, необхідно перебудуватися.

- А в чому ж полягає ота перебудова?

- Я вже трохи говорив про це. Діставатимемо конкретні замовлення від керівництва команди майстрів і готуватимемо гравців на потрібну позицію.

- І є вже хлопці, які здатні згодом поповнити "Будівельник"?

- Так. На окремих вже й око поклав головний тренер нашої команди майстрів Зураб Хромаєв. Є вони й у старшій віковій групі, і в середній.

- Хтось із них, мабуть, виступає в юнацьких збірних СРСР?

- у нас, звичайно, і збірники. Це 17-річний Сергій Половко, зріст якого 206 сантиметрів. Добре грає й старший на рік Володимир Ткаченко (повний тезко відомого майстра). Обидва вже включені до складу команди майстрів. Це найяскравіші "зірочки", а за ними вишикувалася ще ціла Група здібних хлопчиків, які тягнуться за лідерами.

- Нинішній нестабільний час зробив тривожним і спортивне життя. Особливо потерпає від змін дитячий спорт. Адже профспілки тепер не виділяють коштів, як це робили раніше, на ДЮСШ з різних видів. Мабуть, і школа "Будівельника" опинилася в такому ж положенні?

- На жаль, і нас не минула лиха година. В усякому разі колектив школи попередили, що фінансування в новому році не вестиметься.

- Який же вихід?

- Єдина надія у нас на клуб "Будівельник", на його підтримку. Адже ми робимо спільну cправу і виживати слід разом. Гадаю, що тренери майстрів зацікавлені в якісному резерві.

- І останнє запитання. Борисе Нестеровичу, що підказує вам інтуїція, хто ж нинішнього чемпіонату здатний заволодіти найвищим титулом?

- Рівень учасників першості СРСР, маю на увазі провідну десятку, помітно підрівнявся, вірніше, усереднився. Це й має вплинути на сюжет турніру. Ну, а "Будівельник" має тепер гарний добір виконавців і цілком здатний поборотися й за "золото". От тільки слід серйозніше ставитися до всіх без винятку суперників...

В. БРАНИЦЬКИЙ.